26/04

Віталій ЛЯСКА: Маємо на меті започаткувати традицію вивчення сіл та містечок на пограниччі наук

Розкажіть про проект, який Ви нещодавно реалізовували? Яка його мета?

Мета, як і спрямування проекту, визначені вже у його назві «Витоки Галичини: історико-етнологічно-археологічне дослідження с. Ступниця Дрогобицького району Львівської області». Справа в тому, що історія як наука є доволі багатою на кількість дисциплін та джерел, на яких вони ґрунтуються. Тому, зазвичай, фахівці працюють у своїх вузькопрофільних галузях й часом не поєднують своїх зусиль. Як наслідок, в науці виникає археологічна, етнологічна чи інші реальності, які не лише об’єктивно не відображають історичні процеси, але й є мало зрозумілими широкому загалу. Першочергове завдання, яке ми ставили перед собою – започаткувати добру традицію вивчення сіл та містечок на пограниччі наук, де спільно працюватимуть історики, археологи та етнологи. З початків реалізації нашого проекту ми намагалися залучити представників різновекторних історичних дисциплін, до нас долучилися науковці Львівського національного університету імені Івана Франка, Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, Люблінського Католицького Університету та археологічної фірми «ArcheoFuture.

Як виникла ідея досліджувати саме Ступницю?

Почнімо з того, що Ступниця – одне з найдавніших сіл Галичини. Вперше воно згадується у1377 р. у грамоті Володислава Опольського, який надав Ступницю та Новошичі волоському воєводі Джурджу (Юрію). На північно-східній околиці села знаходиться городище княжої доби, культурний шар якого містить потужний горизонт ХІ ст. Останній факт дуже важливий, оскільки у літописі територія сучасної Галичини на проміжку від 993 р. (часу завоювання Руссю хорватських племен) до 1084 р. (коли тут з’явилися Ростиславичі й почали формуватися Перемишльська, Теребовельська та Звенигородські землі) не згадується. Як наслідок, маємо в історії Галичини «темне століття», світло на яке повинна пролити археологія. І тут Ступниця доволі помічна, позаяк на її теренах ще наприкінці ХІХ ст. виявлено свинцеву печатку волинського князя Ігора Ярославича (1054–1057). До цих факторів додалася і добра збереженість пам’ятки, навіть зараз – за тисячу років існування вал дитинця сягає висотою 6–9 м.

Як Ви домовилися про співпрацю з польськими колегами?

На щастя, маємо тривалу традицію співпраці з Марціном та Патрицією Піотровськими, дослідниками знаними у Польщі. Їх фаховий рівень підтверджує, зокрема, участь в дослідженнях літописного Червена, одного найвідоміших княжих міст на русько-польському пограниччі. Наші польські колеги погодились безкорисливо дослідити територію Ступницького городища, хоча за польськими мірками це доволі вартісна справа. Так, один гектар геомагнітного сканування території пам’яток подібного роду коштує до шести тисяч злотих. Окрім товариської допомоги польським вченим було цікаво апробувати методику досліджень такого ґатунку на території Західної України, бо досі таке сканування було проведене лише на поселенні римського часу біля с. Комарів Чернівецької області.

Які результати дослідження?

Попри обмежені часові ресурси нам вдалося досягти доволі вагомих результатів. Передусім, йдеться про те, що у результаті геомагнітного сканування більш як півгектара території городища вдалося виявити деструкції чотирьох об’єктів. Щоправда, питання про їх характер (культовий, житловий чи виробничий) та датування ще чекає свого вирішення у процесі стаціонарних досліджень. В майбутньому геомагнетична мапа пам’ятки полегшить роботу археологам, позаяк її дані сприяють чіткому вибору ділянки для археологічних розкопок та заощаджують час, фінансові та трудові ресурси експедиції. Територію Ступницького городища було також обстежено і з висоти пташиного польоту за допомогою квадрокоптера. Така зйомка краще унаочнює планувальну структуру пам’ятки й дає змогу простежити її окремі елементи такі як, приміром, оборонні споруди. Паралельно з роботою археологів у Ступниці працювали й учасники проекту «Локальна історія», які записали кілька відео-інтерв’ю зі старожилами, які краще унаочнюють національно-культурне та повсякденне життя мешканців села у першій половині ХХ ст. Невдовзі усі зібрані матеріали будуть презентовані на інтернет-порталі «Локальна історія».

Які плани на майбутнє?

Ми свідомі того, що наразі завершився лише початковий етап досліджень. Далі серед нагальних завдань: геомагнітна розвідка на всій території пам’ятки (а це доволі значна площа – до 20 га) та стаціонарні археологічні дослідження, які мають верифікувати дані сканування. Важливим для археологів є і проблема хронологічних меж городища та його функціонального призначення. Вкупі з працею істориків та етнологів це приведе до творення синтези з історії Ступниці, яка максимально відповідатиме формату публічної історії. Нагальною постає необхідність проведення на території городища пам’яткоохоронних заходів, а також її убезпечення від скарбошукачів. Окрім того, маємо сподівання якнайшвидше розпочати системну працю «Локальної історії» в Дрогобицькому районі зі збору свідчень старожилів та збереження історичної пам’яті.