Ініціатива "Незнаному воякови" реставрує могилу Бронислава Яніва

Цей проект нашої ініціативи «Незнаному воякови» спрямований не на вояцьку могилу, а на могилу того, хто дбав про вояцькі могили у далеких 1930-их роках і власним прикладом показав, наскільки важливим є належне вшанування, пам'ять і гідне продовження вояцького подвигу у щоденних справах. Це був зразок і особистий заклик, до тих, хто вийшов живим з бойовищ польсько-української війни, до родичів, до свідомої української громадськості і до нас – нащадків!

БРОНИСЛАВ ЯНІВ, один із засновників і перший голова українського Товариства охорони військових могил.

Залишившись, ще в ранньому дитинстві, сиротою, пройшов шлях, який нині називають “Self-made men”, людина, що зробила себе сама, в складних обставинах, без жодної зовнішньої підтримки. Вчився, розвивався, працював, був активним у громадських і державних справах, захищав свою землю зі зброєю в руках і знов працював для неї самовіддано. Нині мусимо спільно вшанувати його пам'ять!

Впродовж останніх кількох місяців ми провели обстеження і почали збір коштів на реставрацію могили цього достойного чоловіка.  Сліди від куль, по-варварськи вирубаний тризуб, тріщини і відсутність благоустрою – це все поволі направляємо і реставруємо. Роботи виконують фахові реставратори-каменярі та художники: Тарас Бенях, Олег Капустяк, Юрій Ольхович. Для повного завершення просимо вашої підтримки і пожертв!

Могила знаходиться на 39 полі, Янівського цвинтаря у Львові, недалеко від меморіалу стрільців УГА.

Роботи тривають, запрошуємо до співпраці!

Посмертна згадка про Бронислава Яніва у львівській газеті Діло за 7 серпня 1931 року, подаємо зі збереженням орфографії і особливостей мови.

Директор „Кооперативи Український Театр” і „Товариства взаїмних обезпечень „Карпатія” у Львові, б. старшина гал.-української Армії, б. голова „Товариства Охорони воєнних могил”, б. голова Педагогічного Т-ва, „Рідної Школи” помер у 46 році життя у Львові дня 4-го серпня. Похорони відбудуться в п’ятницю 7-го ц. м. з каплиці Бернардинів на Янівський цвинтар. Хоча Покійний був поважно недужий від кількох літ на легені і постійно лікувався в краю та на чужині, звістка про його смерть була для найближчої рідні, приятелів і знайомих, зовсім несподіваною. Саме в останніх днях Покійний почував себе багато краще, лежачи в ліжку, не переставав цікавитися всіма справами, зв’язаними Із його обов’язками, а в розмові не тратив свого гумору.

Бронислав Янів родився в 1885 р. у Станькові, біля Стрия, де його батько був народнім учителем; у 4-ому році життя втратив маму, а в 6-ому батька. Відданий спершу до кравця, завдяки власній охоті до науки добився до гімназії, яку скінчив у 1903 р. в Ярославі. Вже як бурсак тамошньої бурси організував національно своїх товаришів. Був студентом прав, а заробляв на прожиток писаркою в дирекції скарбового уряду в Ярославі, де брав активну участь в секції „Укр. Студентського Союзу” і в міщанськім Т-ві „Родина” Підчас виборчої кампанії їздив на віча та наради по цілому повіті зі своїм стрийком, Осипом і був дуже діяльний при виборах до парляменту в 1906-07 р. Від 1912 був адвокатським кандидатом, у 1914 р. як підпоручник австрійської армії відбув воєнну кампанію, а вже весною в 1915 р. занедужав на легені і лікувався в Абації. У маю брав участь при здобутті Львова, а восени попав на Волині до російської неволі, де пробув аж до кінця липня 1918. Після повороту був концептовим урядовцем і начальником канцелярії Секретаріяту Внутрішніх Справ, а відтак Президії Української Національної Ради Зах. Обл. Укр. Нар. Республики. Після відвороту галицької армії мав при У. Н. Р. уряд начальника канцелярії Міністерства внутрішніх справ. Від 1920 р. був спершу урядовцем, відтак тимчасовим, пізніше постійним директором Т-ва взаїмних обезпечень „Карпатія". В 1922 р. став секретарем, а відтак і головою філії „Просвіти" ім. Т. Шевченка у Львові, і одночасно директором кооперативи „Український Театр“. У 1924-6 був головою „Рідної Школи”, а в 1927 одним із основників і першим головою „Товариства Охорони Воєнних Могил" у Львові. Позатим був він членом усіх наших культурних і добродійних товариств.

Покійний був одним із тих небуденних наших громадян, що єднали велику, невтомну енерґію та охоту до праці із точністю, совісністю та чесністю, що могла бути зразком громадянина кожного народу. Те, що його вибирали по черзі до ріжних товариств на голову було на слідком не якоїнебудь його особистої амбіції, бажання почестей і популярности, а наслідком виїмкових рис характеру людини скромної, безкорисної та відданої кожній громадській справі, без огляду на тягар обов’язків, зв’язаних із кожночасним становищем. Без огляду на недугу, що знесилювала його організм і відривала від систематичної праці, Покійний не переривав своїх занять і стежив за всіма повіреними йому справами до останньої хвилини життя. Вмирав з повною свідомістю свого безнадійного стану від довшого часу і підготовився до цієї смерти із супокоєм людини, що виконала по змозі своїх сил усі свої обов’язки. Все своє майно записав на фундацію для наших бідних студентів свого імени, з тим застереженням, що підмоги можуть діставати тільки одиниці безоглядно ідейні.

Реквізити для пожертв

ГО"Західно-Український Центр Історичних Досліджень"
Для пожертв в гривнях ЄДРПОУ 36873785 р/р 2600901962186
Для пожертв в Євро Intermediary: KBC BANK NV, Brussels, Belgium
SWIFT: KREDBEBB
Beneficiary`s bank JSC "KREDOBANK" Lviv, Ukraine SWIFT: WUCBUA2X
Beneficiary: Acc 2600901962186 name HO ZUCID
Призначення платежу: "Добровільна пожертва на статутну діяльність організації"



Теги:
історія